UA
  • English
  • Türkçe
  • Français
  • Deutsch
  • 中文 (Zhōngwén), 汉语, 漢語
  • العربية
  • русский язык
  • українська
  • فارسی
  • español, castellano
  • Побачити

    Памуккале

    Травертини Памуккале

    Памуккале відзначається дивовижним білим травертином, який утворюється, коли термальна вода, перенасичена карбонатом кальцію, контактує з киснем на поверхні, створюючи форми, схожі на замерзлі водоспади й невеликі басейни, які нагадують тераси. Памуккале — частина майже всіх списків місць, які варто відвідати! Упродовж усієї історії люди знали про цілющі властивості термальних вод Памуккале й залишалися в Єраполі для лікування. Торкнутися самого травертину, білого мов сніг, який формується завдяки термальним водам, що відновлюються в Єраполі, — це також неймовірні враження! Нині травертин Памуккале переважно підлягає збереженню, щоб уникнути пошкодження своєрідності його природної краси. Їхня природна краса, що нагадує казкове поле білосніжних хмар, — рідкісна, а вони самі — місце поєднання історії та природи. Поруч із травертином Памуккале знаходиться ще одне місце, рекомендоване для пізнання місцевості, — Античний басейн, відомий також як басейн Клеопатри, у якому можна поплавати. Вапняна структура, білий колір і тепла термальна вода — це унікальні враження! Безсумнівно, вас зачарує краса й безліч принад Памуккале!

    Стародавнє місто Єраполь

    Стародавнє місто Єраполь, що розташоване на відстані 18 км від Денізлі, у тому самому місці, що й травертин Памуккале, вважається «святим містом» через наявність у ньому храмів і релігійних споруд. Місто заснував Евмен II, пергамський цар, на початку II століття до нашої ери, і його назвали на честь Гієри, дружини Телефа з династії Атталідів. Гарячі джерела Єраполя, який у давнину був термальним центром, протягом тисяч років відвідували люди з різних куточків Анатолії в пошуках здоров’я, цілющих процедур і краси. Сьогодні термальні басейни також відвідують задля краси й здоров’я. Серед конструкцій, які варто відвідати в цій місцевості, — гімназія, оглядова тераса Памуккале, травертин, Мартирій і церква святого апостола Пилипа, античний театр Єраполя, археологічний музей Єраполя, античний басейн (басейн Клеопатри), північний некрополь, ворота й вулиця Фронтіна,

    Античний театр Єраполя

    Античний театр Єраполя налічує 2500 років. Завдяки своїм унікальним міфологічним рельєфам, дивовижній будівлі сцени й приміщенню для глядачів, а також багаторівневому напівкруглому місцю для сидіння він є унікальним серед інших театрів Анатолії з римського періоду в Середземномор’ї. На скульптурних рельєфах, що прикрашають театр, зображено такі міфологічні сцени: народження Аполлона та Артеміди й релігійні обряди, розваги, пов’язані з богом Діонісом, сатирами та вакханками, музичні змагання між Марсіасом та Аполлоном, битва між олімпійськими богами й гігантами (Гігантомахія), викрадення Аїдом Персефони, щоб відвезти її в підземний світ, спортивні змагання, що проходили в Єраполі, і церемонія коронації імператора Септимія Севера.

    Античний басейн (басейн Клеопатри)

    Античний басейн, що датується II століттям до нашої ери, лежить на відстані 18 км від центру міста Денізлі, поруч із травертином Памуккале в стародавньому місті Єраполь. Існує твердження, що Клеопатра, відома правителька Єгипетського царства династії Птолемеїв, одного разу відвідала цей басейн і купалася тут. Його підтримує термальна вода, а температура басейну становить 36 °C протягом усього року.

    Римська лазня. Музей археології Єраполя

    Архітектурні особливості споруди вказують на те, що її побудували в II столітті нашої ери. Після входу простягається великий двір, за яким зведено прямокутне приміщення, оточене двома великими залами. Далі розташована власне будівля лазні. Примітно, що дві бічні зали використовувалися значною мірою імператором і для проведення церемоній. Споруду, прибудовану до великої зали, сьогодні використовують як музей, який приймає відвідувачів. Пам’ятки Музею археології Єраполя експонуються в трьох закритих зонах лазні Єраполя й відкритих територіях на східному боці.

    Заповідник Памуккале

    Заповідник Памуккале простягся на вході до Памуккале. Тут можна відпочити біля ставка в парку й покататися на орендованому колісному пароплаві. Трішки магії краєвиду додають риба й гуси. Заповідник зі своїми зеленими зонами, кафетеріями й ставками з грязями, які живляться термальною водою, додає Памуккале ще більше краси.

    Сейір Тепесі

    Сейір Тепесі, найбільший тематичний міський ліс Туреччини, — це місце, де можна весело провести час із сім’єю. У лісі є велика статуя півня, кав’ярні, ресторани, зони відпочинку, зони для пікніків, доріжки натяжних тросів для спуску, гірські доріжки, ігрові доріжки для дітей і водоспад заввишки 35 метрів.

    Канатна дорога Денізлі й плато Багбаші

    Канатна дорога Денізлі привертає до себе значну кількість відвідувачів упродовж цілого року й піднімає їх на висоту 1400 метрів. Відвідувачі можуть зупинитися в бунгало й наметах на плато Багбаші. Зручності, які представлено тут, — це бунгало, намети юрук, ресторани, місця для пікніків, скелелазіння та пригодницькі доріжки. Також тут можна насолодитися місцевими стравами й, звичайно, подихати свіжим повітрям.

    Гарячі джерела Карахаїт

    Карахаїт — це джерело термального туризму в Денізлі, де дві важливі річки Великий Мендерес (історично відома як Майандрос) і Чюрюксу (історично відома як Лікос) дають життя родючим землям. Тисячі років жителі долини використовували термальну воду для лікування, і з цією метою було побудовано чудові лазні. Завдяки своїм гарячим джерелам і курортам з пацієнтами, які приїжджають сюди з багатьох частин Анатолії з метою зцілення, у давнину Єраполь став важливим медичним центром. Грязьові ванни обіцяють надати шкірі здоровішого й молодшого вигляду! Відомо, що червона цілюща вода й термальні грязі, що досягають 60 °C, надзвичайно допомагають у лікуванні багатьох захворювань і розладів травної системи, від каменів у нирках до серцево-судинних захворювань, ревматизму, кальцинозу, проблем з попереком, шиєю та шкірою.

    Музей Халиджі Ахмет Уркай

    Загалом у Музеї Халиджі Ахмет Уркай експонують 2000 пам’яток — від геологічних та етнографічних артефактів до старих монет і рукописів. Музей зосереджено на територіях Памуккале й Карахаїт, і вні демонструє розвиток місцевої цивілізації.

    Караван-сарай Акхан

    Караван-сарай Акхан — один з останніх караван-сараїв анатолійських сельджуків на Заході. На ньому є два написи: будівництво закритої території було завершено 1253 року (H. 651), а внутрішнього двору — 1254 року (H. 652). Караван-сарай не має симетричного плану й має відкриті та закриті секції. Він розташований на площі 1100 квадратних метрів і містить квадратний двір та прямокутний зал.

    Парк Чамлик

    Парк Чамлик простягся на відстані 3 км від центру міста Денізлі, на висоті 400 м над рівнем моря, і охоплює 30 га лісу калабрійської сосни. У парку є 3-кілометрові пішохідні й бігові доріжки, ставки, зоопарк, майданчики для тренувань і місця для пікніків. Рослинний покрив складається з таких типів дерев, як-от калабрійська сосна, біла акація й середземноморські кипариси.

    Лавандові сади в Гьозлері

    Лавандові сади в Гьозлері, що розташовані на відстані 30 км від травертину Памуккале, однозначно варто відвідати, особливо в червні, липні й серпні. Тут можна придбати натуральні й місцеві продукти, як-от мед з чебрецю та свіжий чебрець, а також мило, парфуми й інші косметичні засоби з місцевої лаванди.

    Статую скляного півня — найбільшу скляну статую, що виставляється під відкритим небом — виготовили шляхом комбінування 7000 кусочків скла ручної роботи з використанням різних технологій скла. Це одне з найпопулярніших місць для селфі на площі 15 Теммуз Деліклічинар у центрі міста Денізлі!

    Будинок Ататюрка й Етнографічний музей у Денізлі

    Будівлю Будинку Ататюрка й Етнографічного музею в Денізлі звели наприкінці XIX століття. Це історичний будинок-музей з двома поверхами й декоративними особливостями. Будівлю використовували як партійний будинок у перші роки існування Республіки, і відомий лідер Туреччини Мустафа Кемаль Ататюрк провів тут одну ніч 4 лютого 1931 року, коли відвідував Денізлі. Внизу експонуються етнографічні роботи, а нагорі є дві кімнати, де експонуються роботи, які належать Ататюрку. Інші кімнати облаштовано як у традиційних будинках Денізлі.